Із проголошенням державної незалежності Україна стала на шлях ринкових
реформ, що означало докорінну трансформацію всієї економічної системи.
Невід’ємним елементом цих процесів стала зміна форм власності. Однак якщо в
розвинених ринкових економіках зміни носили маятниковий характер – частка приватного сектора зростала, державного
зменшувалась, і навпаки, усе залежало від суспільних потреб та інтересів; то в Україні вони супроводжувалися масовим
роздержавленням і приватизацією. В тогочасному суспільстві панувала думка: чим
більше й скоріше приватизують державне майно, тим скоріше виникне ринкова
економіка, однак забезпечити досягнення поставленої мети не вдалося. Зазначене
обумовлює необхідність виявлення помилок, допущених в ході проведення
трансформаційних процесів, вироблення й обґрунтування подальшої стратегії
держави щодо перебудови відносин власності. Здійснення цього неможливе без
ґрунтовного аналізу положень чинного законодавства.
