17.10.2019 набув чинності Закон України «Про внесення змін до
деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в
Україні» № 132-IX (далі також – Закон).
Як влучно зазначило Головне юридичне управління Апарату
Верховної Ради України у своїх зауваженнях, назва Закону не відповідає його змісту, оскільки ряд змін до законодавчих
актів України не стосуються врегулювання суспільних відносин у сфері
інвестиційної діяльності.
Прикінцевими та перехідними положеннями встановлено, що зміни до
Господарського процесуального кодексу України (далі також – ГПК України) набирають чинності через
один місяць з дня опублікування Закону, тобто з 16.11.2019.
Зазначеним Законом передбачається, зокрема, зміна переліку підстав, які
звільняють від доказування (ст. 75 ГПК України), впровадження нового стандарту
доказування: «вірогідності доказів» замість «достатності доказів» (ст. 79 ГПК
України), можливість витребування судом групи однотипних документів (ст. 81 ГПК
України), підвищення вимог до мотивувальної частини рішення суду в частині
зазначення обставин, що є предметом доказування, доводів сторін та встановлених
обставин (ст. 238 ГПК України), звуження підстав для скасування рішення в
апеляційному суді (ст. 277 ГПК України).
Перш ніж перейти до безпосереднього аналізу зазначених законодавчих змін,
хотіли б звернути увагу на те, що попри прийняті у 2017 році ідентичні редакції
загальних частин процесуальних кодексів, новели було внесено лише в зміст ГПК України.
Очевидно, що існування тотожних положень процесуальних кодексів не є абсолютною
константою, адже необхідність змін може буде викликана потребами та специфікою
відносин в межах однієї юрисдикції. Втім, у даному випадку законодавець жодним
чином не пояснив причини конкретних змін саме в порядок господарського
судочинства.
